Вівторок, 05 Грудня 2023 р.
Домівка » Головна » АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА ВІННИЧЧИНИ, АБО

АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА ВІННИЧЧИНИ, АБО

на що Валерій Коровій витрачає 80% свого часу?

Початок осені на Вінниччині характеризується жаркою сонячною погодою.  І це - об’єктивна реальність.

Коли ж ми спробуємо оцінити соціально-економічне та політичне становище, то виникнуть значні труднощі.

Обласні засоби масової  інформації безперервно подають відомості, згідно з якими Вінниччина – процвітаючий край. Бюджет перевиконаний, зібрано рекордний врожай зернових, державні комори переповнені, зростають соціальні стандарти та доходи громадян, йдуть реформи, викорінюється корупція, надійно захищаються конституційні права людей…

Виходить, що наша область – мало не Європа. А причина такої успішності в тому, що краєм кермують високопрофесійні патріотичні менеджери на чолі з головою ОДА Валерієм Коровієм, який нещодавно зайняв п’яте місце серед керівників областей нашої держави.

Громадянське суспільство бачить іншу картину…

Отже, що ж насправді відбувається на нашому Поділлі?

Дати відповідь на це питання непросто, бо регіональна влада і громадяни живуть в різних системах координат і, як наслідок, дивлячись на один і той самий факт, часто бачать в ньому діаметрально протилежні речі.

 Точка зору влади.

Для її об’єктивізації потрібно, насамперед, з’ясувати, яку мету ставить перед собою вінницький режим. Неупереджений аналіз змушує констатувати, що він намагається зберегти нині існуючу систему влади та державного управління. І задля цього здійснює політику блокування реальних реформ,  боротьби з корупцією… Тобто намагається протягом 25 років зберегти в області панівне становище посткомуністичних еліт.

Ефект досягається методом тотальної Імітації - створення потрібної видимості: дотримання законності, проведення реформ, надання безоплатних медичних послуг, кадрових призначень через різні конкурси…  Дієвим інструментом такого «гібридного» управління виступає монополія на адміністративні, економічні ресурси,  ЗМІ, монополія на насильство та правосуддя, цілковитий контроль над місцевими профспілками, використання війни на Донбасі для звинувачення інакодумців в антидержавній діяльності на користь Росії…

Внаслідок усіх цих заходів вінницький режим сформував в області своє, неконституційне «правове поле» і видаючи його за чинне законодавство, змусив вінничан жити за протиправними «поняттями». Складається враження ніби ми живемо не в суверенній правовій державі, а на захопленій території, якою управляє окупаційний режим.

Яскравим прикладом життя за «поняттями» виступає конституційне право громадян на безоплатну медичну допомогу (ст. 49 Конституції України). На Вінниччині її дія скасована місцевим режимом і замінена стрункою протизаконною системою, яка змушує громадян платити за медичні послуги, які їм надають в фактично комерціалізованих комунальних закладах охорони здоров’я.

Підсумовуючи можна сказати, що більшість управлінських рішень місцевого режиму є ефективними з точки зору самозбереження руйнівної для країни системи державного управління, створення режиму найбільшого сприяння для корупції та недопушення проведення в області рятівних реформ, здійснення яких вимагають громадяни, Євросоюз та США.

Громадянське суспільство вимагає від влади оприлюднити реальні, створені ними права та обов’язки для вінничан («конституцію вінницького режиму»), але влада відмовляється це робити.

Точка зору громадянського суспільства.

Переважна більшість вінничан бачить картину цілковито відмінну від владної. Об’єктивно громадянин бачить, що його доходи неухильно падають, ціни зростають, заборгованість по заробітній платі здіймається вгору. Державні профспілки (ФПУ) виконують вказівки режиму, а не відстоюють трудові права своїх членів, правоохоронні органи стоять не на сторожі закону, а охороняють інтереси  режиму і багатих, суди часто ухвалюють рішення не за законом, а за вказівками можновладців та вмістом гаманців окремих громадян.

Отже, практично все, що гарантує держава, перетворюється на фікцію: можливість захистити конституційні права, отримати безоплатну медичну допомогу, освіту, жити за визначеними законами, соціальними стандартами тощо. Тому все більша кількість людей виїздять за межі Вінниччини, щоб мати можливість просто існувати…

Люди бачать й інше: практично всі їхні життєво важливі питання можуть вирішуватись лише за корупційними механізмами. ЗМІ не відображають об’єктивну реальність, а змушують людей жити в вигаданому віртуальному світі.

Отже, громадянин живе в стані цілковитої безнадії.

Медична галузь.

Яскравим прикладом того, як саме вінницький режим руйнує область через прийняття конкретних управлінських рішень, є галузь охорони здоров’я. Тим більше, що голова Вінницької ОДА Валерій Коровій стверджує, що 80% свого часу витрачає на вирішення питань в медичній галузі. Давайте подивимось, що це означає, тим більше, що в наш час «скелети в шафі приховати неможливо».

В період проведення медичної реформи Валерій Вікторович був заступником Вінницького міського голови, а Людмила Грабович, «ефективний медичний менеджер», директором Департаменту охорони здоров’я м. Вінниці.

Результатами їхніх титанічних зусиль стала відсутність в м. Вінниці безоплатної, доступної, якісної медичної допомоги. Наприклад, діагностичні послуги зосереджені в так-званому муніціпальному діагностичному центрі, де на все є свій прайс. А безоплатної альтернативи, передбаченої чинним законодавством, не існує.

Свідомо не виконаний наказ Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА щодо створення відділень невідкладної медичної допомоги як елементу екстренної медичної допомоги на первинному рівні. Таким чином вона відсутня, а сімейних лікарів примусили виконувати невластиві їм функції, що суперечить законодавству.

Бюджетні кошти,  на які мали б бути врятовані життя людей, спрямовані на утримання адміністративного апарату (за нормативами у м. Вінниці повинно бути 3 ЦПМСД, а наявні 7. Це втрачені для жителів мільйони гривень). В зв’язку з відсутністю необхідної апаратури на первинці - лікарі якісно можуть виконувати лише збір статистичних даних...

Враховуючи те, що первинка не здатна  надавати медичної допомоги, то цю допомогу якось намагаються компенсувати вторинний і третинний рівні, виконуючи невластиву для них роботу. І такого «проффесіонала» Валерій Коровій призначив керувати охороною здоров’я області.

Першим кроком Людмили Грабович, після призначення, була розробка обласної програми «Майбутнє Вінниччини в збереженні здоров’я громадян на 2016-2020 рр.» Вона довела, що у «ефективного менеджера» відсутнє системне бачення збереження, вдосконалення та розвитку галузі. Натомість є лише гарантії розвитку дуже обмеженої кількості медичних закладів третинного рівня.

Державну політику в галузі охорони здоров’я визначає Конституція України та чинне законодавство. Згідно з ними медицина Вінничини повинна забезпечити надання безоплатної, якісної, доступної медичної допомоги кожному мешканцю області. Після «блискуче» проведеної медичної реформи в 2011-2014 рр. медична галузь має три рівні надання медичної допомоги: первинний, вторинний та третинний.

Важливо підкреслити, що надана медична допомога передбачає діагностику, лікування та реабілітацію, а 80-90 % медичних послуг має надаватись на первинному рівні. Саме такі результати передбачала реформа.

Виходячи з такого положення, більша частина фінансування, що виділяється на галузь, повинна бути спрямована на первинну ланку для забезпечення її необхідною кількістю кваліфікованих кадрів, створення там такої матеріально-технічної бази, яка  б дозволила більшості пацієнтів відновити здоров’я в повному обсязі.

Управлінські рішення режиму визначили іншу систему приорітетів. Більшість коштів спрямовано на третинний  рівень і передусім на окремі заклади. Первинна ланка забезпечена фактично за залишковим принципом. Результат закономірний: відсутня достатня кількість кадрів та необхідна матеріально-технічна база, що унеможливлює надання повноцінної медичної допомоги та проведення реабілітаційних заходів практично взагалі (насамперед фізичної реабілітації через свідоме знищення її мережі в 2011-2014 рр.).  Важливо зрозуміти, що більша частина реабілітаційних заходів відбувається саме на первинному рівні (хворі первинної, а також вторинної та третинної ланок завершують відновне лікування на первинці).

Ситуація критична: 90% хворих потребують реабілітації, а система  реабілітації в області відсутня (є лише її окремі елементи). Нині режим намагається ліквідувати Вінницький обласний лікарсько-фізкультурний диспансер і тим самим знищити комунальну фізичну реабілітацію на амбулаторному рівні взагалі, щоб замінити її на приватні структури, які і так вже «обсіли» всі комунальні медичні заклади.

Зараз цей останній комунальний заклад фізичної реабілітації реально доведений до банкрутства. Зроблено це шляхом його недофінансування протягом багатьох років.

Щодо третинного рівня, то кошти туди вкладаються чималі, але, передусім, в конкретні заклади, які є привабливими як об’єкти приватизації та місця реалізації корупційних схем (обласна лікарня ім. Пирогова, обласна дитяча лікарня тощо). А саме збереження здоров’я владу не цікавить, бо як інакше пояснити управлінські рішення, щодо заборони надання екстренної хірургічної допомоги  в районних лікарнях, що призвело до смерті дитини від апендициту в Тростянці, боротьбу з епідемією грипу взимку 2016 року і т.д.

Всім цим аналізом ми хочемо застерегти вінничан, що якщо вони негайно не припинять виконувати роль статистів в питаннях, які стосуються їх життя і здоров’я, то місцевий режим буде й надалі продовжувати політику медичного геноциду.

Правління Вінницької ОГО «Народна Армія Спасіння Вінничини»




© 2012-2019 Вінницька обласна громадська організація «Народна Армія Спасіння Вінниччини» | Всі права захищені.