Інформаційне повідомлення Виконавчого комітету УНА-УНСО щодо останніх подій в Україні.

Існує декілька різних пояснень катаклізмів, які спіткали Україну – це військово-геополітичні, причини внутрішні етнічно-міжкланові, кліматично-аграрні, а також структурно-економічні.

Останні полягають в тому, що Україна 2012-2103 років стала об’єктом переходу від індустріальної до пост-індустральної структури економіки. Цей перехід мав статися в 2003-2005 роки, але затримався по ряду відомих причин.

Пост-індустріальна структура економіки передбачає, що головна роль у формуванні платіжного балансу держави переходить від сектору експорту товарів до сектору експорту послуг – послуг у сфері електроніки та зв’язку, туризму, нерухомості, трудових послуг та послуг у галузі фінансів та транспорту (в тому числі, транспорту газу, нафти та нафтопродуктів).

У сучасному світі, поряд із розвинутими країнами Європи та Північної Америки, до категорії пост-індустріальних країн вже ввійшли Тайвань, Сінгапур, Малайзія, Південна Корея. На черзі – ПАР, Бразилія, Колумбія та Туреччина, остаточний структурний перехід яких до статусу пост-індустріальних економік очікується протягом найближчих 10-15 років. В категорії індустріальних країн навмисно залишаються процвітаючі сировинні монархії Перської Затоки, Екваторіальна Гвінея та деякі інші, які ховаються від перетворень із суб’єктивних релігійних та етнічно-міжкланових причин.

Перехід України до категорії пост-індустріальних країн очевидно помітний по зростанню в 2005-2013 роки суми доходів нашої держави від експорту трудових ресурсів ($7млрд. на рік) та експорту послуг трубопровідного транзиту та зберігання природного газу та нафтового конденсату (близько $3млрд. на рік). На фоні падіння світових цін на традиційні українські товари, такі як сталевий прокат, азотні добрива та зерно, тільки ці дві статті послуг почали приносити Україні понад третину всіх валютних надходжень.
Найближчим часом, мають зростати доходи в секторі нерухомості, туризму та фінансово-кредитних послуг. До останніх відноситься, у тому числі, трансфертні платежі та перерахування до України доходів, які акумульовано в офшорах корпораціями українських магнатів.

Україна, на відміну від країн Персидської затоки та Ірану, не має суб’єктивних релігійних та етнічно-міжкланових причин того, щоб затримувати перехід до пост-індустральної економіки. Такі структурні перетворення в українському суспільстві неминучі. У виборі структури економіки суспільство не має альтернатив. Єдиний вибір, який може зробити Український народ – це те, разом з якими державами вона має переходити до нової пост-індустріальної структури.

Російська Федерація, яка намагається монополізувати український сектор транспорту газу та нафти, в 2001-2011 роках змогла набагато випередити Україну. З багатьох причин, вона змогла випередити нас в секторі трубопровідного, авіаційного та морського транспорту, банківських послуг, розвитку сектору будівництва та нерухомості, а також, послуг мас-медіа, електронного зв’язку (IT технологій) та програмування.
Найслабкіші члени Європейського Союзу, такі як Польща, Угорщина, Румунія та країни Південної Європи у вказаний період часу трансформувалися до пост-індустріальної структури економіки повільніше, аніж РФ, яка мала можливість інвестувати в свій сектор послуг нафтодолари.

З такої точки зору, економіці України оптимально інтегруватися до пост-індустріального світу разом із державами Східної Європи, які з кожним роком почувають себе все більш другорядними та третьорядними членами європейської інтеграції. Найлегше, Україні було б досягти такого союзу із Східною Європою в рамках військово-політичних угод та оборонних блоків з центром в Києві або зокрема в Стамбулі. Але вкрай низька військова освіта українських політиків, багаторічне приниження ролі армії в українському суспільстві унеможливлює цей простий шлях. За такої умови, шлях до повноцінного переходу України до нової, пост-індустріальної структури економіки залишається один — це досягнення асоціації з ЄС, входження до найбільшого в світі вільного рику Європи, та виконання інших задач для того, щоб підняти інтеграцію із Східною Європою на новий рівень, і йти в нову епоху глобального розвитку разом. В такому випадку, Київ отримає хоча б шанс на економічне, а потім військово-політичного домінування в великому регіоні Східної та Південної Європи .

Альтернативи цьому шляху є дві. Перша – це консервувати на якийсь час відсталий індустріальний характер української економіки, що неминуче призведе до розпаду країни на розвинуті, регресуючі та депресивні регіони. Друга – погодитись з тим, що перехід України до нової пост-індустріальної економіки має проходити під суворим наглядом корпорацій та політиків Російської Федерації. Це неминуче призведе до делегування Москві частини українського суверенітету, а потім, до його чергової втрати на користь архаїчного сусіда.

Джерело: http://una-unso.in.ua