РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ, ЯК ПРОБЛЕМА ВИЖИВАННЯ.

Людина – найвища цінність нашої держави, а тому відновлення її здоров’я є не лише медичною та соціальною проблемами, але питанням національної безпеки України. Особливої гостроти ця проблема набула в період війни і в час проведення кардинальних системних реформ в нашій державі.

У Вінницькій області влада не зацікавлена в тому, щоб населення було здоровим і працездатним. Її політика зводиться лише до очікування субвенцій на утримання медичних закладів, які не можуть в повній мірі забезпечити реабілітацію хворого, і сприяння розвитку мережі приватних медичних структур і аптек навколо лікувальних закладів.

Тобто все зводиться до двох моментів:

1) Хворий має витрачати якомога більше коштів на високовартісну діагностику і безперервне медикаментозне лікування;

2) Хворий не повинен пройти повний цикл реабілітації.

Розглянемо це на прикладі лікування гіпертонічної хвороби.

 В основі її лікування крім медикаментів лежить модифікація способу життя:

- відмова від шкідливих звичок,

- раціональне харчування,

- фізична активність.

Це дозволяє хворому приймати мінімальну кількість ліків в мінімальній дозі та максимально уникнути розвитку ускладнень (інфаркт, інсульт). А для хворих з порушеннями функції пересування (після інсультів, травмах головного та спинного мозку, хребта) – реабілітація є єдиною можливістю компенсувати втрачені функції або відновити здоров’я.

В системі реабілітації одне з найважливіших місць займає фізична реабілітація, яка за допомогою рухової активності сприяє одужанню або мінімізує негативні наслідки хвороби або травми.

  Всупереч політиці центральної влади місцеві можновладці вперто ігнорують проблему відсутності системи реабілітації, а тому не бажають створювати єдиний реабілітаційний простір, а відтак заклади, що займаються реабілітацією.

Яскравим прикладом цього є Вінницький обласний лікарсько-фізкультурний диспансер – останній спеціалізований заклад з фізичної реабілітації.

Вже багато років керівництво області намагається його закрити і вперто ігнорує ініціативи громадськості і адміністрації закладу по перетворенню його на Центр фізичної реабілітації, що в значній мірі задовольнило б потребу в реабілітаційних послугах.  А створення єдиного реабілітаційного простору дозволило б скоординувати роботу різних закладів по цьому напрямку і забезпечило б хворому повний (замкнений) цикл реабілітації протягом усього часу з повною соціальною адаптацією пацієнта.

Ігнорування вимог Конституції України і вимог часу дозволяє зробити висновок, що влада працює в інтересах фармкампаній і приватних медичних структур і їй глибоко плювати на здоров’я людини. Тих же, хто бореться з цим ганебним і не прийнятним станом речей - знищують, не зупиняючись навіть перед злочинами,  що яскраво ілюструє приклад сьогоднішньої розправи над головним лікарем Вінницького обласного лікарсько-фізкультурного диспансера Сергієм Чернишуком.