ВІННИЦЬКІ РЕАЛІЇ: ВОВКИ В ОВЕЧИХ ШКУРАХ.

Після того, як Петро Порошенко в 2015 році віддав Вінницьку область в управління клану Володимира Гройсмана, він поховав для себе Вінниччину, як «вотчину президента», про що безумовно свідчать результати президентських виборів 2019.

Тут відразу вийшли на поверхню інші гравці, в першу чергу Юрій Косюк та Віктор Медведчук. Як це працює? Юрій Косюк - власник агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП), найбільшого виробника курятини в Україні. З липня по грудень 2014 року Косюк був заступником голови АП Петра Порошенка. Агромагнат називає себе другом прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Саме прем’єр Гройсман з його оточенням є головним адмінресурсом Косюка-олігарха. У 2017-2018 роках Юрій Косюк був найбільшим отримувачем дотацій від держави. Зокрема, за 2017 рік він отримав 1,4 млрд. грн. ДЕРЖАВНОЇ допомоги, а в січні-листопаді 2018 року – 800 млн грн. Паралельно власник МХП продовжує експансію на захід, купуючи вже третю фабрику в Європі. Лобістами інтересів крупного виробника курятини в Верховній Раді є депутати від БПП Микола Кучер та Олександр Домбровський. Кучер до депутатства працював директором департаменту виробництва продукції рослинництва і тваринництва у МХП, а колишній мер Вінниці і голова ОДА Олександр Домбровський очолював напрямок енергоефективних проектів в МХП. І якщо Домбровський вирішив на вибори більш не йти, то Микола Кучер навпаки – мусив потроїти сили в цьому напрямку.  І є чому. МХП супроводжує не тільки слава найбільшого виробника курятини, а й антислава від того, що є наслідком такої величезної виробничої діяльності в регіоні, зокрема проблеми з екологією та руйнуванням доріг. Чому підтвердженням є нещодавній конфлікт в селі Бджільня Теплицького району, коли доведені до відчаю люди перекрили дорогу та вимагали її відремонтувати, погрожуючи в противному разі не пропускати через село великовантажні фури МХП. Кучер пообіцяв допомогти через Гройсмана вирішити це питання. Таким же чином він вирішував і інші питання округу на протязі своєї депутатської каденції, що таки створило йому імідж «єдиного народного депутата, який чує людей»…проте це таки лірика, бо якщо пересічний виборець десь і отримав щось на копійку, то МХП отримало за останній рік 4 мільярди та контроль над владою і територією регіону при допомозі народного депутата Миколи Кучера, який крім відкритого «роздавання пряників» ще добре помічений в викручуванні рук територіальним громадам... Тому не дивно, що Юрій Косюк зацікавлений і надалі продовжувати мати якомога ширше лобі, як в Верховній раді, так і в уряді. А для цього що потрібно? Правильно – мати якомога більше «своїх» депутатів, мати лояльну владу, як в центрі, так і на місцях. І от вже до Верховної Ради по 17 округу йде сам Микола Кучер (від «Української народної партії»), а по округу № 15 йде його донька Лариса Білозір (сьогоднішній депутат Вінницької обласної ради від БПП) – правда крім себе вони агітують голосувати і за одну із патрій, і чомусь вже не дивно, що ця партія має назву «Українська стратегія Гройсмана». Тобто спілка Косюк-Гройсман, як була, то так за планами і повинна бути. І самий успішний, як він себе любить називати сам, прем’єр-міністра України Володимир Гройсман таки докладає до цього і свою на даний час вагому руку. Тільки вимушений маскуватись, щоб не отримати гіркий рикошет від своєї «успішності» на посту голови Уряду (ну чого тільки варті підвищення ціни на газ для населення на 800%, всілякі там ротердами+, корупція всеохопна і захмарна, і при цьому мізерні пенсії і заробітні плати українців, а відповідно такий мінус по добробуту людей, що хто вимушений переживати цей жах – ну дуже «люблять» Гройсмана). Тому офіційно «Українська стратегія» йде на вибори виключно за партійними списками. А не офіційно…йде нозями самовисуванців і політичних пристосуванців.

О, тут багато і цікаво. І це тільки по Вінниччині. В 15 і 17 округах, як ми вже говорили, активними агітаторами за партію Гройсмана є Микола Кучер і Лариса Білозір. Без прив'язки до партії Гройсмана, але з виключно потужною підтримкою Гройсмана і міської влади в виборчих округах 11 та 12 у Вінниці до парламенту йдуть віце-прем’єр уряду Володимир Кістіон та адвокат Леонід Марцинковський.

Перший в останні дні став широко відомим завдячуючи скандалу з СБУ, яка нібито його звинуватила в організації і керівництві злочинною схемою по крадіжці в особливо великих розмірах грошей на ремонті доріг, а потім СБУ враз включила «задню» і зняла повідомлення з свого офіційного сайту. І хто це помахав пальчиком на вредну СБУ? Про це, думаю, деякі висновки можна буде зробити згодом…  Проте повідомлення СБУ на журналістський запит щодо наявності такого розслідування геть спростовує слова Володимира Кістіона про те, що він-не-він і хата не його… є розслідування, а по «відремонтованих» з пограбованого бюджету доріг українці їздять щодня – і тому вірять в повідомлення СБУ і ЗМІ,

Щодо Леоніда Марцинковського, то від душі зробив аналіз один з небайдужих вінничан Денис Котов: «…Леонід є головною інтригою Вінницьких виборів. Учасник «помаранчевих», що потім опинився в «народному фронті». Без 5 хвилин «батьківщинівець», але по збігу обставин учасник штабу БПП і очільник міського осередку (але ж ми віримо, що такі рибні партпосади на піку рейтингу роздають за краще знання партійної програми!!!), який «розчарувався» (бо «Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі…» як писав Франко) і вийшов з партії БПП в... в Рух Нових Сил Міхеїла Саакашвілі. Але будучи на піку протестів («каналізуючи» протест, як кажуть в мене на селі) теж розчарувався… і розчарування було таке… вирішив плюнути на все і піти самовисуванцем. Ну як, типу від «бізнес еліт». Але, о диво, в якийсь момент, потуги найчеснішого побачила команда міста і вирішила простягти руку рейтингової допомоги, і зараз уже тов. Гройсман підтримує Леоніда. Многоходовочка класна, але не для нашого хлопського розуму. Навіть моя бабуся у це велике диво не вірить…» - що ще скажеш? Ну хіба по мєлочі, але у великих розмірах: було ваше – стало наше… «ліванський слід» в біографії Леоніда Марцинковського ну ДУЖЕ ПОКАЗОВИЙ…як не як, а міжнародна мафія в степах України. А надання правової допомоги людям з орбіти Гройсмана, то взагалі окрема і славна пісня - чого тільки варті 500000 гривень з Вороновицької сільради Ковінька «за надання правової допомоги»? Сільрада що судиться з міжнародними корпораціями? Ні. За що ж тоді такі великі гроші з сільського бюджету? Питання риторичне. Це ж виключно професійна юридична діяльність…як говорить нинішній керівник офісу Президента – да, я був адвокатом, да я заробляв, але… тепер все по іншому. Мабуть що так. Головне, щоб скелети з шафів не заважали жити. Та чи так буває? Не буває. І головний «скелетик» таки висить в шафі самого Володимира Гройсмана – це 3% підтримки «УС» по Україні і ВСЬОГО 10-12% підтримки у Вінниці та області. Останні опитування громадської думки вказують на те, що нейтральною або неефективною діяльність Гройсмана визнають 56,9% респондентів. Це провал, очевидний провал влади, яка ніяк не може піти. Люди виживали, а не жили, люди перебивалися від злиднів до бідності і знову такого не хочуть. Досягнення прем’єра оцінили. Але настільки невисоко, що виникають думки про закінчення діяльності партії прем’єра і його особистої політичної кар’єри по завершенню парламентських виборів, бо ніякої електоральної бази він, що будучи в Вінниці, що будучи в Києві, так і не створив. Точніше, він був упевнений, що все воно само “приросте” до нього, потягнуться ряди «бажаних» посад, чинів, винагород. Але український народ розпорядився інакше… Тому, очевидно, не варто слухати солодкі байки ні Миколи Кучера, ні Лариси Білозір, ні інших скритих і відкритих підспівувачів Гройсмана і його «Української стратегії» про «світле майбутнє» українців, коли «УС» пройде в парламент, бо ці політики таки не щирі, вони вводять в оману людей, вони хочуть і далі служити не народу, а олігархам – то чи не варто таких кучерів-білозір-гройсманів-кістіонів-марцинковських негайно зупинити?