Вінниччина: «Що робити, та як вижити?»

На антикорупційному форумі в Харкові Михайло Саакашвілі закликав «відправити на звалище усю еліту України, яка 25 років грабувала країну». Що це - емоційний вибух, точно розрахований піар чи єдино можливий метод лікування безнадійно хворого організму?

Погляньмо на нашу складну, неоднозначну дійсність через призму вінницьких реалій. Ця картина має бути ще більш показовою, бо нинішнє керівництро держави так чи інакше пов’язане з цим благодатним подільським краєм.

Теми шукати не потрібно. Варто лише трохи поперимикати телевізійні канали. От, скажімо, на IСTV прогримів сюжет про те, як вінницька влада, отримавши перший транш в сумі 345 300 євро від Євросоюзу, не використала ці гроші для адаптації на території області переселенців з Донбасу та Криму, а незаконно включила їх до обласного бюджету. Бенефіціарами проекту, згідно грантового контракту, виступили Департамент регіонального економічного розвитку Вінницької ОДА, Вінницька торгово-промислова палата та Асоціація «Приватні інвестори України». Що відбулось і відбувається з європейськими коштами невідомо, бо реальне розслідування цієї ситуації відсутнє. Причиною незаконних дій місцевих можновладців може бути лише те, що учасники проекту - громадські організіції не погодились на схеми використання грантових коштів, запропоновані ОДА.

«Для мене це був дуже знаковий проект, адже ми мали об'єднати в одній точці зусилля місцевої влади, щоб об'єднати підприємців, які виїхали із зони АТО, об'єднати громадські організації. У Вінниці ця ідея стала ідеальним проектом, коли підключилася місцева влада, бізнес-спільнота, де вони визначили, які галузі для них цікаві ... Цей проект був дуже важливий для мене, тому що в ньому була задіяна місцева влада. Це дуже важливо, тому що не можна щось робити у відриві від цього », - сказала голова ГО «Всеукраїнська організація у справах вимушених переселенців» Оксана Ермишина.

От такі сподівання мало громадянське суспільство. Думали діяти разом з владою. Але спільні зусилля можливі лише за наявності спільних інтересів. А чи вони є? Ермишина хоче працювати для загального блага, а влада - тільки для свого власного. Звідси конфлікт, який Саакашвілі пропонує розв’язати методом викидання еліти на смітник історії.

Але ці неподобства з грантом від Євросоюзу виявили й інший бік справи. Еліта України на Вінниччині відмовилась створити в області 720 нових робочих місць. Таку державну політику вона проводить. Звідси, чи варто дивуватися, що в області дуже несприятливі умови для ділової активності та залучення інвестицій. Тому центри зростання в регіоні підтримуються лише за рахунок підприємливих людей, які, долаючи протидію влади, все таки добиваються позитивних результатів. Отже, можновладці націлені не на створення умов зростання багатства, а на розробку дієвих механізмів одноосібного використання наявних ресурсів, до створення яких вони мають фактично номінальне відношення. Тому не варто дивуватись з того, що реальні доходи населення на Вінниччині були й залишаються одними з найнижчих в державі, а традиційно затратні галузі ніколи не могли й не можуть нормально функціонувати.

Дуже яскраво сутність ще не викинутої на звалище еліти України видно на прикладі того, як вона організує та забезпечує діяльність в області державної медицини.

Державна політика в медичній галузі передбачає надання вінничанам безоплатної, якісної, доступної та своєчасної медичної допомоги. Її покликана реалізувати Вінницька ОДА і виключно в межах законодавчого поля. Обов’язком виконавчої влади є стабільне, достатнє фінансування галузі, створення умов для забезпечення її необхідною кількістю кваліфікованих кадрів.

За 25 років всі керівники Вінницької ОДА та контрольованої нею представницької гілки влади ніколи не виконували жодну з цих умов.

На жаль, (традиційно), правляча вінницька верства бачить в медичній галузі не лише інструмент надання медичних послуг населенню, а бажає отримувати від медицини прибуток за рахунок дербюджету та державного здирництва.

Реальність була й залишається такою, що надавати медичні послуги, передбачені Конституцією та чинним законодавством в області, неможливо. А для якогось функціонування медицини використовується інша стратегія.

Суть її в рішучому виході з правового поля, що дає можливість добирати необхідні для галузі кошти не за рахунок активності влади, а через штучно створені механізми легалізації державного здирництва в вигляді платних послуг, заборонених Конституційним Судом України ще в 1998 році, та механічного скорочення кваліфікованих медичних кадрів за умов наявного кадрового дефіциту.

Знаковою подією для виявлення істинних намірів еліти України на Вінниччині стала ліквідація Департаменту охорони здоров’я та курортів в грудні 2015 року. Голова ОДА заявив, що новий Департамент змінить свої функції, а керувати ним буде фахівець з медичного менеджменту.

Реальність виявилась діаметрально протилежною. Функції Департаменту не змінились, що видно з Положення про нього, за виключенням того, що тепер він не керуватиме курортами, які влада має намір приватизувати.

Новий директор Департаменту досі очолював медицину міста Вінниці та показав себе спеціалістом з адміністрування, переведення комунальних закладів на комерційну основу, відчуження нерухомості медичної галузі, створення в місті приватної медицини. Де ті медичні заклади, які, будучи власністю міської територіальної громади, безоплатно надавали б своїм власникам (вінничанам) безкоштовну медичну допомогу ( УЗД діагностику, оперативне втручання тощо)? Чому в такому недієздатному становищі знаходиться первинна ланка Вінниці? Чому відсутня, визначена законом, система надання невідкладної допомоги? Продовжити можна й далі. Але виникає питання: «Це фахівець з менеджменту чи смотрящий?» Відповідь кожний дасть сам собі, але всім очевидно, що охорону здоров’я області очолила людина, яка вміє змусити медиків діяти так, щоб хворий сам оплатив надану йому медичну послугу. А що це протизаконно не грає жодної ролі, бо й населення зможе якось лікуватись і еліта не залишиться в накладі.

І невже громадянське суспільство прийме таку політику влади? Невже погодиться мати ще бідьш неякісну і ще більш недоступну медицину?

Кризовий стан в медицині є очевидно штучно створений політичним рішенням усіх владних режимів за остання 25 років. Цілком очевидно, що вона може нормально функціонувати, якщо будуть знайдені реальні стабільні джерела її фінансування. А виходячи з них сформована дієва система охорони здоров’я, яка працюватиме виключно (!) в правовому полі. Такою системою має стати законодавчо закріплена система загальнодержавного медичного страхування. Але еліта України не хоче її вводити в інтересах суспільства, бо має мету за її допомогою передати медичну нерухомість в приватні (власні) руки. А громадяни чинять цьому спротив. Тому питання поки що не вирішується ніяк. Кризовий стан в медичній галузі засвідчив Конституційний Суд України ще в 1998 році, визнавши, що запровадження платних послуг в державних та комунальних медичних закладах є не конституційним і зазначив, які закони мають бути прийняті для забезпечення конституційних прав громадян. З того часу ситуація з кожним днем все погіршується й погіршується, а медицина все більше скочується в прірву безпорадності, неефективності та беззаконня.

Що ж нам робити сьогодні, коли до найближчого понеділка не викинеш правлячу еліту на звалище історії, а доведеться ще якийсь час співіснувати з нею? Саакашвірі безперечно має рацію, що нинішніх можновладців не переконаєш дбати про народ. Їх не примусить це робити, як показує досвід, навіть новий Майдан.

"Потрібно повністю оновити державний кадровий контингент за рахунок людей, які тут, за рахунок людей які є, яких дуже багато–порядних, чесних розумних ідеалістичних - і влити нову кров у безнадійно хворий організм, щоб дати цьому організму новий імунітет і нову енергію", - каже відомий реформатор. Все це так, але усунути еліту – лише один бік медалі, а є ще й другий: де взяти нову еліту з іншими цінностями?

На прикладі діяльності вінницької влади ми бачимо, що всі її гілки, а також Федерація профспілок України створили ефективний механізм недопущення народу (самодіяльних громадян) як єдиного носія суверенітету і джерела влади до прийняття рішень, які визначають усі аспекти його життя.

Стаття 5 Конституції України зазначає, що «народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Звичайно, коли влада зрадила, народу залишається єдине - безпосереднє здійснення влади. І починатись воно має з організації громадянського суспільства в згуртовану грізну силу. Коли мова йде про кризу в медичній галузі, то вирішувати її потрібно зі скликання незалежного від влади обласного медичного форуму, де громадськість випрацює конкретні шляхи її подолання. Бо навіть громадські слухання щодо діяльності медичної галузі не вирішать, а заговорять проблему, оскільки вони відбуватимуться під диктовку виконавчої влади.

Форум створить дієві механізми реального впливу громадськості на державну політику в галузі охорони здоров’я. Йдеться про отримання об’єктивної інформації про стан справ в галузі, громадський контроль за її функціонуванням та безперервний тиск на правлячу еліту з метою негайного проведення медичної реформи.

Не менш важливим буде виявлення людей з новим мисленням, які стануть завтра основою медичної еліти.

Аналіз ситуації показує, що відповідальність за дезінтеграційні процеси в державі несе й саме джерело влади – народ, бо він цілковито поклався на милість еліти, яка зрозуміла це як заклик: «Збагачуйся як можеш!» Тому врятувати країну від катастрофи мусить сам народ. Негайно! Якщо ще не пізно.

Анна Сторожук, м.Вінниця