ЗА ЩО ВАЛЕРІЙ КОРОВІЙ ХОЧЕ ПОСАДИТИ СЕРГІЯ КРИВЕШКА?
Одним з найголовніших завдань ЗМІ є надання громадянам достовірної інформації про важливі факти й події, які щоденно мають місце в суспільному житті. Але, на жаль, деякі медійні ресурси вже давно дивляться на журналістику як на можливість заробити горші за будь-яку ціну. І тут використовується все: і політичне кілерство, і шантаж, і перебирання на себе функцій судів тощо.
Цікавими, під таким кутом зору, є публікації в газеті «33-й канал» «Депутат Кривешко – проти «33-го каналу»: хоче 100 000 грн. за «честь» від 12.10. 2016 року та «Кривешко проти «33-го каналу» від 19.10.2016 року.
Важливо зрозуміти, як саме притягнута в суд до відповідальності газета (заступник її головного редактора Тетяна Редько), бачить суть справи з своєї сторони, а отже, про що інформує (дезинформує) своїх читачів.
Якби мова йшла про конфлікт «33-го каналу» та депутата, на це можна було б не звертати уваги, як на черговий приватний випадок з’ясування стосунків двох суб’єктів соціального процесу. Але даний випадок, на нашу думку, гранично чітко виявляє, хто і в який спосіб, виступаючи від імені народу, нині здійснює владу на Вінниччині та в якості кого тут виступають деякі медіа.
Отже, повернімося до судового розгляду.
Вищезазначена газета звинуватила депутата С.Кривешка у протиправних діях - перевезенні тітушок на Антимайдан для захисту злочинного режиму Януковича і донесла про це доволі великому колу своїх читачів. Депутат ці звинувачення категорично заперечує.
Таким чином, громадянин України, реалізуючи своє конституційне право на правосуддя, звернувся з позовом про захист честі й гідності до суду.
Який же, за таких обставин, механізм з’ясування істини? Звичайно, у винесенні судового рішення, яке і розставить усі крапки над «і».
Проте, газета «33-й канал» (ті, хто за нею стоїть), пішла (їй підказали?) зовсім іншим шляхом. Напередодні судового розгляду, 12.10.2016 року сама здійснила «правосуддя»: розглянула справу та винесла вирок позивачеві: «Винен!»
Надзвичайно показово як саме це робилось.
«33-й канал» проголосив себе голосом Майдану. Отже, має статус незрівнянно вищий навіть від колишніх рупорів КПСС та нацистської партії, відповідно «Правди» й «Фьолькішер Беобахтер» («Народний оглядач»). Іншими словами, вінницький «канал» відомостей – священна корова, яка вирікає істини в останній інстанції, непорушні закони, які потрібно сліпо виконувати. Звідси завдання живих і ненароджених: славити Ідола (газету та її керівників-жерців) на землі і навіть на міжгалактичних перехрестях. Критики ж, а тим більше позивачі – диявольська сила, а по-мирському - вороги України і агенти Кремля.
Верховним суддею на процесі виступив голова Вінницької ОДА Валерій Коровій (саме так це подала газета).
Новоявлений вершитель «правосуддя» одразу визначив свою позицію: «Повністю підтримую «33-й канал», бо це «голос народу», який відстоює «свободу і демократію в Україні».
Далі «констатував», що Сергій Кривешко, подавши позов на газету з вимогою матеріальної компенсації, втратив «гідність». А коли говорити повну правду, то з’ясовано (прокурор сказав): компанія пана Сергія «возила тітушок на Антимайдан». А взагалі, то Сергію Кривешку як депутату треба дослухатись до «голосу народу» - журналістів на кшталт Тетяни Редько, які «конструктивно критикують владу» (Кривешка), «працювати над помилками, а не ігнорувати їх й бігти до суду, щоб задавити їх».
Далі вирок, який оскарженню не підлягає. Там говориться, що позивач-підсудний винен і має сидіти не на «депутатських кріслах, а в інших місцях», тобто на нарах.
Від імені нардепів у ВР виступив Іван Спориш. Повторив звинувачення В.Коровія. Проте, прорік і нові істини. Виявляється Кривешко порушив «демократичні принципи» подавши позов до суду. А «33-й канал» не має вибачатись чи щось спростовувати, бо «пише те, що бачить, що кажуть люди». Тобто, пише не те, що доведене, підтверджене документами, а те що бачить (хоче бачити) Тетяна Редько чи каже, приміром, Валерій Коровій. Ну а Кривешко – це той, «хто робив усе, щоб задавити свободу слова України, а саму державу віддати у вічне рабство».
Далі віче Майдану звинуватило депутата в «тиску на свободу слова» (через позов до суду!), а ВО «Батьківщина» заявила, що її представники «приїздитимуть на суди, щоб захистити колектив газети» (від позову до суду!).
Сама ж винуватиця рейваху, Тетяна Редько повелась оригінально. Вона спростовувала лише те, що не є Андрієм Власенком, і жодного слова по суті кинутих Кривешку звинувачень.
Але найбільш вражає позиція керівника обласного партійного осередку «Радикальної партії Ляшка» Віктора Качура щодо дій свого однопартійця Сергія Кривешка. «Партія не підтримує його у боротьбі з журналістами». Одже, пан Сергій мав подякувати газеті за брехливе, з його точки зору, звинувачення в протиправних діях і тоді б зберіг честь і гідність, а подавши позов до суду – веде боротьбу зі свободою слова.
Така поведінка й логіка вінницької придворної камарильї жахає. Адже за наказом з гори вона перетворюється на злоякісний, бездумний натовп. Жертва названа – всі рвуть її на шматки. Боятися нічого – ніхто здачі не дасть. Так відчувають себе на сьогодні у Вінниці агресивно-слухняні «поборники правди» чи, якщо відверто, рупори місцевих можновладців. І тому з насолодою п’ють паруючу кров з серця ворога…
І таке робиться не в Совєцькому Союзі в 30-ті роки 20 століття на сфабрикованих сталіністами процесах проти ворогів народу, не в нацистській Німеччині, а в області, яка називає себе європейською. Ми говоримо про цивілізований світ та його цінності. В такому разі на Вінниччині не може діяти принцип «одна баба сказала», «пахан захотів», «губернатор наказав», «вулиця так рішила», а повинна діяти презумпція невинуватості, верховенство права та принцип конституціоналізму. В Європі злочинців визначає суд, а у Вінниці Валерій Коровій та хмара підлеглих «коровіїстів». А «33-й канал», профінансований з бюджету за правильне висвітлення «благодіянь» влади, негайно донесе вирок до читачів.
Ці сумні реалії змушують відповісти на питання: «То ми Європа, чи все таки заштатне місто Золотої Орди?»
Якщо Кривешко перевозив «тітушок», чому його обрали депутатом і головою фракції РПЛ в обласній раді? Чому аж в кінці 2016 року голова ОДА «призначив» його злочинцем? І чому саме Сергія Кривешка? Є ж набагато «достойніші». Чому, наприклад, губернатор не викликає прокурора і не питає його, яку участь у постачанні «ті тушок» на Антимайдан брав нинішній його заступник Ігор Івасюк та ще багато інших «патріотів», що самовіддано служили Віктору Януковичу? Адже саме Майдан вимагав це зробити і під час і одразу після Революції Гідності? Звичайно, питання риторичне, бо Івасюк – близький до тіла суб’єкт і йому дозволено все.
Нині область знаходиться в стані глибокої всеохопної кризи. А Валерій Коровій говорить, що 2016 рік – найуспішній для області за всі часи Незалежності. Чому цій відвертій брехні й цінизму не дає належну оцінку «голос народу» - «33-й канал»?
Так от, питання: «Чому саме Кривешко?» - має лише одну відповідь. Він – голова фракції партії РПЛ в обласній раді. Тому Валерій Коровій постійно «підказує» йому, як мають голосувати радикали з того чи іншого питання. І очевидно депутат виявився занадто норовливим. Не слухає старших. Отож – на нари його! В принципі метода розправи з неугодними відпрацьована добре.
Хіба події навколо звільнення начальника вінницької поліції Антона Шевцова не нагадують нинішнє цькування Сергія Кривешка? Різниця в знаряддях розправи: там Атомайдан з Таїсою Гайдою, тут «33-й канал» з Тетяною Редько. А все інше зроблено, як під копірку. Ті самі полум’яні промови «керованих» активістів, ЗМІ, посадовців, депутатів, звинувачення в антидержавній зраді. Спільною є й несамовита активність «33-го каналу».
Сергія Кривешка вирішили просто знищити. А що робиться це в абсолютно неправовий спосіб - пусте. Головне, щоб його не стало. Тому замість вироків суду ми маємо голослівні звинувачення. Навіщо докази? Шевцова ж прибрали без них. Отак має бути й з Кривешком.
І тут виникає логічне запитання: «Чому Валерій Коровій та «коровіїсти» так бояться судового процесу? І це при їхньому повному контролі над регіоном!
Може тому, що суд зняв з Антона Шевцова усі звинувачення?.. І тепер це може повторитись з Сергієм Кривешком. А ще, не приведи господь, виявляться небажані чи вбивчі факти для нинішніх захисників свободи слова та демократії?
Подивіться як поводить себе голова Вінницької ОДА. Впевнено й грубо порушує статтю 19 Конституції України, яка зобов’язує державних службовців діяти виключно по закону і в законний спосіб. А Валерій Коровій ще до рішення суду визначив позицію газети правильною, Кривешка злочинцем, хоча це не підтверджується жодними документами. Гарант Конституції в області, нехтуючи чинним законодавством, як типовий хан, чинить брутальний тиск на суд і на депутата Кривешка знаючи, що спочатку має бути порушено кримінальну справу, потім суд має визнати підсудного винним і лише тоді можна людину називати злочинцем і говорити про те, де вона має перебувати.
Коровій зробив усе навпаки. Більше того, він фактично наказав прокуратурі й суду довести, що Кривешко - злочинець. Тому кримінальну справу треба порушити проти самого голови ОДА. Бо він, як посадова особа, не мав і не має права так чинити.
Але шабаш, влаштований навколо позову про захист честі та гідності, має й позитиви. Так, він вивів на світ божий найголовнішу правду. Виявляється, Вінниччиною править антиконституційний владний режим. Характерною ознакою його є те, що виконавча гілка влади підім’яла під себе представницьку та судову. Губернатор хизується, що прокурор області «доповідає» йому і бере під особистий контроль справу Кривешка в прокуратурі й суді, вважаючи, що має на це право й повноваження. Тільки не зрозуміло, хто йому їх дав? Конституція – забороняє. Отже, хто йому видав індульгенцію на беспрєдєл має з’ясувати слідство. Рано чи пізно.
Усі вищеописані події та обставини перконують, що нарешті потрібно познайомити вінничан з особоми, які нині верховодять в області. Але це вже буде темою нашого майбутнього матеріалу.
Артем Дуляк
